Робота з сиротами

Робота з сиротами
Соціальний захист сиріт

Система заходів соціального захисту дітей та дітей, позбавлених батьківського піклування

Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» визначені основні напрямки діяльності служб у справах дітей, одним з яких є здійснення соціального захисту дітей. Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб’єктів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки [4].

Статтею 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» визначені основні завдання служб у справах дітей:

- координація зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності;

- забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення;

- здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей незалежно від форми власності;

- ведення обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок);

- надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, громадським організаціям, громадянам практичної та методичної допомоги, консультацій з питань соціального захисту дітей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1068 затверджено типове Положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, а також типове Положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації. Служба у справах дітей відповідно до покладених на неї завдань:

- надає місцевим органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам у межах своїх повноважень практичну, методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо соціального захисту дітей та запобігання вчиненню ними правопорушень;

- вирішує питання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку, піклування, до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, сприяє усиновленню;

- подає пропозиції до проектів регіональних програм, планів і прогнозів у частині соціального захисту, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей;

- забезпечує у межах своїх повноважень здійснення контролю за додержанням законодавства щодо соціального захисту дітей і запобігання вчиненню ними правопорушень;

- здійснює контроль за умовами утримання і виховання дітей у спеціальних виховних установах Державного департаменту з питань виконання покарань, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ях опікунів, піклувальників, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях;

- надає організаційну і методичну допомогу притулкам для дітей, центрам соціально-психологічної реабілітації дітей, соціально-реабілітаційним центрам (дитячі містечка), здійснює безпосередній контроль за їх діяльністю;

- організовує і проводить разом з іншими структурними підрозділами держадміністрації, кримінальною міліцією у справах дітей заходи щодо соціального захисту дітей, виявлення причин, що зумовлюють дитячу бездоглядність та безпритульність, запобігання вчиненню дітьми правопорушень;

- веде облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок);

- проводить перевірку умов проживання і виховання дітей у сім’ях опікунів, піклувальників за окремо складеним графіком, але не рідше ніж раз на рік, крім першої перевірки, яка проводиться через три місяці після встановлення опіки та піклування;

- готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу;

- бере участь у процесі вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та закладів соціального захисту для дітей у сім’ї усиновлювачів, опікунів, піклувальників, до дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей;

- здійснює інші функції, які випливають з покладених на неї завдань, відповідно до законодавства.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», визначено, що служба у справах дітей:

- бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів;

- оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом;

- здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей» передбачено порядок дій служб у справах дітей при ведення справ з опіки та піклування.

Статтею 170 Сімейного кодексу України визначено можливість відібрання дитини від батьків: у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав[3].

Основною формою соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків, є соціальний патронаж – система заходів щодо підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу. Соціальний патронаж передбачає організацію постійної роботи в дитячих будинках сімейного типу, інтернатах, підбір сімей, які беруть дітей-сиріт з дитячих будинків та інтернатів на вихідні та канікули до себе додому, постійну роботу фахівців Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з дітьми-сиротами в сім’ях опікунів. Спеціалістами таких центрів надається постійна психологічна, педагогічна, інформаційна та юридична допомога батькам-вихователям та дітям-сиротам, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу [27, с. 269].

Не меншу роль у соціальній допомозі дітям-сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків, відіграє соціальний супровід. Це специфічна діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників), спрямована на створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей-вихованців у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Завданнями соціального супроводу є створення позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов для розвитку дітей з урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей.

ДИТИНА-СИРОТА. ДИТИНА, ПОЗБАВЛЕНА БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Незаперечним фактом є те, що діти, які в ранньому віці втрачають батьківське піклування, за психологічними характеристиками відрізняються від дітей, котрі виховуються в родині. За одними параметрами вони займають рівні позиції зі своїми ровесниками, або навіть випереджають їх, а за іншими — різко відстають не лише від них, але й від молодших за себе. За умови відсутності проведення спеціальної роботи, ця проблема з віком стає гострішою. Звичайно, особливості психічного розвитку учнів такої категорії в різних вікових групах проявляється по-різному. Але очевидно одне: всі вони мають серйозні наслідки у процесі формування особистості, міжособистісних стосунків, самоусвідомлення, діяльності.

До типових особливостей дітей, позбавлених батьківського піклування, відносять особливості спілкування, нервозність і бажання якнайшвидше встановити комунікативні зв'язки. Відсутність уміння спілкуватися викликає в соціальних сиріт домінування захисних форм поведінки, таких як неадекватна лояльність або агресія. При цьому визначається підвищена вразливість, обумовлена відсутністю батьківської любові, материнської ласки, ранньою депривацією нормального спілкування з дорослими.

Статус дитини-сироти надається дітям, в яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідченням про смерть кожного з них.

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

• батьки яких позбавлені прав, що підтверджується рішенням суду;

• відібраним у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
• батьки яких визнані безвісті зниклими, що підтверджується рішенням суду;
• батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;
• батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;
• батьки яких перебувають у розшуку органами внутрішніх справ.

Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається виконавчим органом міської чи районної ради за місцем народження дитини за клопотанням служби у справах дітей.

Підстави для позбавлення батьківських прав

1. Матір/батька суд може позбавити батьківських прав, якщо вони:
1. ухиляються від обов'язків виховання дитини;
2. жорстоко поводяться з дитиною;
3. хронічні алкоголіки або наркомани;
4. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, змушують її жебрачити і бродяжити.

2. Мати/батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо всіх своїх дітей або одного з них.

Психологічні послуги

• Адаптація дитини в новій родині, створення сприятливого психологічного клімату, в основі якого повага, любов, турбота, емоційний зв'язок;
• участь у формуванні в дитини почуття власної гідності, адекватної самооцінки, самостійності, громадської позиції;
• мінімізація негативних наслідків психологічних травм;
• корекція поведінки дітей;
• проведення психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою психологічної корекції/ реабілітації;
• консультації з поліпшення взаємин із навколишнім соціальним середовищем;
• надання додаткової інформації, необхідної для вирішення складних життєвих ситуацій.

Критерії успішного соціального супроводу

• Наявність позитивного морально-психологічного клімату в родині; .
• Відсутність або успішне вирішення чи попередження гострих конфліктних ситуацій;
• досягнення в особистісному розвитку дитини: поліпшення показників навчання, залучення до гурткової роботи, наявність успіхів у формуванні соціальних навичок;
• достатній рівень підготовки дитини до самостійного життя: сформованість професійних планів, уміння уникати небезпечних ситуацій, ведення здорового способу життя, співпраця;
• використання ресурсів і потенціалу суспільства для повноцінного розвитку дитини, її успішної соціалізації.

Батьківська любов — це джерело й гарантія емоційного благополуччя людини. Головне — щоб у батьків було бажання зрозуміти, спостерігати за всіма змінами, що відбуваються з дитиною. Контакт не виникає сам по собі, його потрібно створювати.

Етичні аспекти

Працюючи із зазначеною категорією учнів, варто керуватися трьома тісно взаємозалежними етичними принципами:

1. Принцип любові до дітей. Це не абстрактне почуття, не просто робота з дітьми й небажання бути вчителем і вихователем. Це почуття має бути конкретним, життєвим і дієвим. Любові потребує кожна дитина. Для того, хто став педагогом за покликанням і доріс до справжнього професіонала, така дитина — це ранима істота, яка потребує співчуття, котрій необхідна дієва допомога. Таке ставлення не виключає почуття поваги. Право на повагу поширюється на кожного школяра.
2. Принцип неформальних взаємин із дитиною. Про значення цього принципу неодноразово говорив В. Сухомлинський. Любов педагога до дитини закономірно приводить до того, що між ними встановлюються нормальні, довірливі стосунки. «Коли діти відчувають у тобі рівного, — писав В. Сухомлинський, — вони відкриваються перед тобою, довіряють тобі те, що ніколи б не довірили, якби ти був лише їхнім керівником». Такі взаємини, як правило, народжуються поза шкільними стінами.
3. Третій принцип можна назвати принципом делікатності. У чому його суть? Педагог, захищаючи права дитини, робить це не просто з цікавості — він керується професійними обов'язками, щоб допомогти дитині в подоланні труднощів, які постали перед нею. Однак усе це не означає, що вчитель має безцеремонно, без обмежень лізти в душу людини. Не слід забувати про педагогічний такт і гуманну високоморальну делікатність інтелігента.

Варто нагадати про те, що фахівці соціально-психологічної служби, відповідно до етичного кодексу, несуть особисту відповідальність за свою роботу; зобов'язані уникати, перешкоджати й не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.

Соціальний педагог повинен оберігати професійну таємницю, дотримуватися конфіденційності в усьому щодо стосунків із клієнтом, його особистого життя та життєвих обставин. Винятками можуть бути випадки, коли клієнт просить або погоджується з передачею інформації третій особі, це в його інтересах.

Документація соціального педагога має містити в собі лише необхідні матеріали. До матеріалів, пов'язаних із конфіденційною інформацією, сторонні особи не повинні мати доступу.

Соціальний педагог не передає матеріали особам, не уповноваженим здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті та призначення конкретної методики (виняток становлять доступні роз'яснення правоохоронним і судовим органам). У вирішенні спірних питань соціальний педагог керується положеннями Етичного кодексу практичного психолога й посадовою інструкцією.