Творчі та наукові роботи

Творчі та наукові роботи

міністерство  освіти  і  науки  україни

департамент освіти і науки

хмельницької обласної державної адміністрації

Конкурсна робота

на тему: « Впровадження інтелект-карт в управлінській, методичній та соціально-психологічній роботі Шепетівського професійного ліцею для підвищення якості освіти та ефективності управління »

                                                                                        Роботу підготували:

                        директор ліцею

           Окунєвський Олег Антонович

                        методист ліцею

                Гуменюк Лариса Романівна

                                                                                                     соціальний педагог

                  Ляска Олена Олегівна

Шепетівка – 2016

Зміст

Вступ

      Розділ 1. Теоретичні основи алгоритму дій при побудові інтелект-карт

1.1.Застосування інтелект – карт, як аналог асоціативного мислення

1.2.Основні принципи побудови та напрями застосування інтелект-карт

1.3. Алгоритм дій побудови інтелект-карти.

     Розділ 2. Практичні аспекти алгоритму дій при побудові інтелект-карт в управлінській, методичній, соціально-психологічній роботі Шепетівського професійного ліцею.

      2.1.  Створення циклограм роботи за допомогою інтелект-карт в управлінській діяльності директора Шепетівського професійного ліцею

      2.2. Специфіка побудови інтелект-карт в роботі методиста Шепетівського професійного ліцею

      2.3. Інтелект – карти, як метод графічного вираження змісту роботи, обробки інформації, творчих завдань, інструмент розвитку пам'яті й мислення в роботі соціального педагога Шепетівського професійного ліцею.

Висновок

Список використаних джерел

  

Вступ

Приєднання України до країн Болонської співдружності зумовило трансформацію та модернізацію системи освіти у відповідності до загальноєвропейських вимог, визначальними критеріями яких є: якість підготовки фахівців, фундаменталізація та індивідуалізація навчання, зміцнення довіри між суб’єктами освітньої діяльності,  посилення конкурентоспроможності випускників ПТНЗ України на міжнародному ринку праці, тощо.

Однією з прогалин традиційної вітчизняної системи навчання є лінійний стиль продукування матеріалу, який з нашої точки зору є недостатньо продуктивним і раціональним при поданні необхідного обсягу знань і їх запам’ятовуванні, а також неналежне застосування візуалізації в навчальному процесі для посилення розуміння змісту. В традиційній системі запису інформації (лінійний запис), зазвичай використовуються текст із заголовками, списки, таблиці та схеми. Занотоване необхідно  запам’ятати та відновити в пам’яті, — що не легко. Це відбувається тому, що візуально запис виглядає монотонно, з елементами, які постійно повторюються. У такому конспекті важко виділити головні ідеї. Ці ідеї ми пам’ятаємо завдяки особливим ключовим словам, які для нас є носіями вражень про зміст та вони втрачаються за незначущими (не ключовими, вторинними) словами. Час на такий запис витрачається неефективно. В нотатках багато вторинного, і як наслідок: надмірна (нераціональна) витрата часу. Потребою особистості є не просто пошук необхідної інформації, але і необхідність її якісної систематизації та запам’ятовування.

Впровадження сучасних інноваційних соціальних технологій навчання сприятиме цим цілям, формуючи нову культуру мислення та спосіб продукування знань. Сучасним інноваційним моментом є технологічний супровід вирішення проблеми. Соціальні технології — це спеціально організована галузь знань про способи та процедури оптимізації життєдіяльності людини в умовах взаємозалежності, динаміки та оновлення суспільних процесів. Це засіб реалізації проекту впливу на предмет тієї чи іншої діяльності, раціонально розподіленої на окремі процедури та операції, спрямовані на підтримання соціальної системи в робочому стані або перетворення її згідно заданих параметрів.

Актуальністю нашої роботи є впровадження інноваційного напряму в професійно-технічній освіті, використання новітньої соціальної технології - створення інтелект-карт, що сприяє закріпленню знань та розвитку творчих здібностей особистості.

Інтелект-карти — спосіб зображення процесу загального системного мислення за допомогою схем. Також може розглядатися як зручна техніка альтернативного запису. Вони використовуються для створення, візуалізації, структуризації та класифікації ідей та як засіб для навчання, організації, вирішення завдань, ухвалення рішень, при написанні статей тощо. Інтелект-карти реалізуються у вигляді діаграми, на якій зображені слова, ідеї, завдання або інші поняття, з’єднані гілками, що відходять від центрального поняття або ідеї.

Автором методу інтелект-карт (Міnd-Map) є професор Вестмінстерського університету Лондона Тоні Б’юзен. Провідний спеціаліст в світі з питань розвитку інтелекту консультує урядові організації та транснаціональні корпорації.

В українських перекладах термін може звучати по різному: «інтелект-карти», «карти розуму», «карти пам’яті», «майнд-мепи». В основі цієї техніки лежить принцип «радіантного мислення», що відноситься до асоціативних розумових процесів, відправною основою яких є центральний образ. Термін «радіантне мислення» запозичено з астрономії (від слова «радіанта» — точка небесної сфери, з якої виходять видимі шляхи тіл з однаково спрямованими швидкостями метеоритів одного потоку). Це вказує на нескінчену різноманітність можливих асоціацій та невичерпність можливостей мозку.

Подібний спосіб запису дозволяє інтелект-карті необмежено рости та доповнюватися. Якість і ефективність інтелект-карт можна покращувати за допомогою кольору, малюнків, символів і абревіатур, а також за допомогою надання карті тривимірної реальності у просторі, часі та кольорі. Це дозволяє підвищити цікавість, привабливість, оригінальність та її ефективність, реалізувати творчі здібності при створенні та подальшому використанні інтелект-карт, генеруванні ідей і покращувати запам’ятовування інформації, що міститься в інтелект-карті. Таким чином, інтелект-карти можна використовувати, щоб «застенографувати» ті думки та ідеї, які визрівають у людини, коли вона розмірковує над поточним завданням. Інтелект-карти — це графічне вираження процесів багатовимірного мислення.

Метою нашої роботи є впровадження потужного візуального методу в управлінській, методичній та соціально-психологічній роботі Шепетівського професійного ліцею, який надає універсальний ключ до розкриття потенціалу кожного управлінця, застосовування у сфері де потрібно розвивати та удосконалювати інтелектуальні здібності особистості, вирішувати різноманітні завдання та проблеми, які ставить перед нами освітній процес.

 В інтелект-карті кожне слово та графічне зображення стають за визначенням центром чергової асоціації, а весь процес побудови карти — це потенційно нескінченний ланцюг асоціацій, що відгалужуються та є вихідними з загального центру або сходяться до нього. Інтелект-карти допомагають ефективному зберіганню необхідного обсягу інформації в пам’яті, належне її засвоєння та розуміння.

Карти-пам’яті  це крок вперед на шляху від одновимірного лінійного логічного мислення до багатовимірного, необмеженого мислення, це зручна техніка для структурування інформації у візуальній формі.

Цілі створення інтелект-карт можуть бути самими різними. Їх можна використовувати у великій кількості різноманітних ситуацій, в яких необхідно вивчати, аналізувати, вчитися і думати.

Завданням впровадження інтелект-карт в роботі директора, методиста та соціального педагога Шепетівського професійного ліцею є:

1.      Активізація творчих можливостей управлінської діяльності;

2.      Покращення ефективності мислення під час проведення методичних заходів;

3.      Підвищення загального рівня інтелекту;

4.      Розуміння «мови мозку» та його творчих особливостей в організації контролю

часу, в спілкуванні, що сприяє лаконічності викладення думок в роботі соціального педагога.

5.      Заміна лінійного запису радіантним. (це означає, що головна тема, на якій буде

сфокусовано нашу увагу, розміщується в центрі, тобто у фокусі уваги. )

Результат створення інтелект-карти передбачає:

-          беззаперечну наявність центрального образу;

-          ієрархію зв’язків;

-          нумерну послідовність викладення змісту;

-          використання графічних образів;

-          лаконічність та чіткість викладення думок;

-          поєднання різних змістовних блоків ієрархії в разі необхідності;

-          відмежування різних змістовних блоків за потреби граничними лініями;

-          використання малюнків-символів образу для посилення змісту.

Методологічною основою створення та використання інтелект-карт, як засобу активізації пізнавальної діяльності, є метод моделювання. Це ефективний наочний метод, що сприяє: розвитку мотивації та посилення iнтересу, в тому числі до способів набуття знань; розвитку мислення, інтелектуальних здібностей; iндивiдуалiзацiї (самостiйностi та творчому мисленні); збiльшення арсеналу засобiв пiзнавальної дiяльностi, опанування сучасними методами та методиками наукового пiзнання, пов’язаними з використанням комп’ютерних технологій.

Розділ 1. Теоретичні основи алгоритму дій при побудові інтелект-карт

1.1.                     Застосування інтелект – карт, як аналог асоціативного мислення

В процесі обробки інформації, що надходить до нас, наш мозок реалізує п’ять основних функцій: сприйняття, утримання, аналіз, висновок і управління. Людський мозок відрізняється від комп’ютера тим, що працює асоціативно. Асоціація відіграє домінуючу роль майже у всіх психічних функціях, а самі слова не є винятком. Кожне слово і думка мають чисельні посилання підключення її до інших ідей та концепцій. Метод інтелект-карт ефективний для генерації ідей, асоціацій. При цьому значно активізується зорова пам’ять. Цьому сприяють: набір ключових слів, використання кольору, символи, значки, стрілки з зазначенням груп слів. Інтелект-карти структуровані за аналогією пам’яті. Вони допомагають організувати інформацію. Творчий потенціал у вигляді інтелект-карти корисний для мозкового штурму.

Центральний образ повинен бути найяскравішим об'єктом, тому що він буде центром уваги, основною метою створення інтелект-карти. Для цього необхідно максимально чітко ставити завдання, використовувати при створенні центрального образу найбільш надихаючі вас в даний момент кольори і малюнки.

Необхідно почати працювати з базовою проблемою та генерувати ідеї, асоціації з тим, щоб вийти на велику кількість різних можливих підходів. Інтелект-карти — спосіб представлення думок, пов’язаних з символами, а не зі сторонніми словами. Традиційні загальноприйняті підходи до фіксації інформації не завжди ефективні. У свою чергу радіантне мислення — аналог асоціативного мислення.

Метод інтелект-карт (ментальні карти) може знайти застосування в будь-якій сфері життя, де потрібно удосконалювати інтелектуальний потенціал особистості, що досягається вченням, або вирішується різноманітними інтелектуальними завданнями:

ü  навчання ;

ü  планування і розробка проектів різної складності;

ü  підготовка матеріалу з певної теми;

ü  рішення творчих завдань;

ü  мозковий штурм;

ü  презентаціі;

ü   конспектування лекцій;

ü  Сскладання списків справ;

ü  спілкування;

ü  проведення тренінгів;

ü  розвиток інтелектуальних здібностей;

ü  рішення особистих проблем.

У самому загальному вигляді можна сказати, що інтелект-карти незамінні у ситуаціях:

1. Brain-storming — критичної за часом і авральному за духом ситуації, коли потрібно колективне чи індивідуальне опрацювання стратегії та пошук оригінального рішення. Інтелект-карти сприяють адекватній організації власних думок (конспектування) та чужих ідей (анотування).

2. Інтелект-карти блискуче справляються з будь-яким мнемонічним завданням, спрямованим на запам’ятовування багаторівневого інформаційного контексту.

3. Пропозиції ідей та мозковий штурм: інтелект-карти добре підходять для збору ідей та мозкового штурму, оскільки кожне ключове слово може мати асоціації з іншими. Завдяки таким асоціаціям можна створювати великі та розгалужені інтелект-карти.

4. Структурування текстів: інтелект-карти можна застосовувати, для охоплення структури великих (або складних) текстів, оскільки вони дозволяють відмічати найголовніші елементи в тексті, але, завдяки докладним розгалуженням не втрачають зміст.

5. Протоколи: зміст телефонних розмов, перемов, угод, інтерв’ю можуть бути задокументовані у вигляді інтелект-карт. (Часові дані можуть, при цьому, наприклад, бути відображені у вигляді годинників).

6. Використання інтелект-карт для управління знаннями є також можливим, оскільки інтелект-карти можуть докладно представляти знання завдяки відгалуженням. Графічне відображення загальної структури карти сприяє полегшеному доступу до інформації.

7. Наукова діяльність: використання інтелект-карт доцільно для систематизації наукової інформації та планування, а також підведення підсумків наукових досліджень різних напрямів.

8. В навчанні та самонавчанні: викладення та конспектування навчального матеріалу.

9. Цікаве використання інтелект-карти знаходять у повсякденному житті людини для розуміння «мови мозку» та його творчих особливостей в організації контролю часу, в спілкуванні (сприяє лаконічності викладення думок).

1.2. Основні принципи побудови та напрями застосування інтелект-карт

Інтелект-карти дозволяють графічно представити інформацію, що допомагає чіткіше визначати ключові поняття і зв’язки між ними. При цьому знижується вірогідність пропуску або неправильної інтерпретації важливих понять. Вони є проміжним етапом на шляху від одновимірного лінійного логічного мислення, крізь латеральне мислення до багатовимірного, необмеженого мислення, і, відповідно, зручною технікою для структуризації інформації у візуальній формі.

Проаналізуємо переваги інтелект-карт, які допомагають усвідомити й узагальнити отриману інформацію, завдяки її структуруванню, що сприяє підвищенню ефективності управлінської діяльності:

1. Графічне представлення інформації. У інтелект-картах інформацію представляють у вигляді схеми замість того, щоб писати логічно зв'язаний текст. Основні значущі думки зв'язуються між собою спрямованими стрілками.

2. Використання піктограм. Використання піктограм в інтелект-картах є обов'язковим. У цих картах піктограмами можуть бути не тільки «смайлики» і «сердечка», а й інші, більш складні знаки, що дозволяють невербальним способом передати ставлення автора до вузлів карти або побічно вказати на походження і призначення вузлів.

3. Активне використання кольору. При малюванні інтелект-карт обов'язково використання декількох (не менше трьох) кольорів. Колір - це потужний інструмент сприйняття, і використання його з метою виділення і структурування думок, обов'язково!

4. Для створення карт використовуються тільки кольорові олівці, маркери і т. д.

5. Основна ідея, проблема, об'єкт уваги (вивчення) розташовується в центрі. Це одне з ключових понять у створенні інтелект-карт.

6. Для зображення центральної ідеї можна використовувати малюнки, картинки. Кожна головна гілка має свій колір.

7. Головні гілки з'єднуються з центральною ідеєю, а гілки другого, третього і т.д. порядку з'єднуються з головними гілками.

8. Гілки повинні бути зігнутими, а не прямими (як гілки дерева), живими, гнучкими - загалом, органічними. Малювання ментальної карти в стилі традиційної схеми повністю суперечить ідеї майндмеппінга. Це сильно утруднить рух погляду по гілках і створить багато зайвих однакових об'єктів.

9. Над кожною лінією-гілкою пишеться тільки одне ключове слово. Кожне слово містить тисячі можливих асоціацій, тому «склеювання» слів зменшує свободу мислення. Роздільне написання слів може привести до нових ідей.

10. Для кращого запам'ятовування і засвоєння бажано використовувати малюнки, картинки, асоціації про кожному слові.

11. Гілки, що розрослися, можна укладати в контури, щоб вони не змішувалися з сусідніми гілками.

Використання цих принципів при створенні інтелект-карти служить тому, щоб підвищити цікавість, привабливість і оригінальність інтелект-карт.

Напрями застосування інтелект-карт (карт-розуму) передбачають:

Ø емфазу, тобто концентрацію уваги на центральному образі;

Ø інтенсивне використання графічних образів;

Ø роботу як мінімум з трьома і більше розгалуженнями;

Ø об’ємне зображення (у першу чергу, за рахунок опуклих букв) ;

Ø часте варіювання розмірів букв (шрифтів), товщини ліній та масштабу графіки;

Ø використання стрілок для підкреслення зв’язків між елементами інтелект-карти;

Ø кодування інформації та винахід абревіатур;

Ø  обмеження блоків важливої інформації за допомогою ліній;

Ø використання нумерної послідовності у викладенні думок (вкладена ієрархія).

З формальної точки зору, інтелект-карти складаються з діаграм дерев (разом із прив’язаними примітками). На відміну від мозкового штурму, під час якого отримується множина невпорядкованих ідей, які згодом впорядковуються, застосування інтелект-карт сприяє утворенню мережевих структур від самого початку. Карти ідей можуть також бути документацією результатів мозкового штурму. Поступово розвинеться власний стиль майндмепінгу (процес створення інтелект-карти). Оскільки мова йде про універсальний інструмент фіксації інформації, то сфери застосування радіантного мислення та інтелект-карт різні.

1.3. Алгоритм дій побудови інтелект-карти.

1.      Центральний образ (основну ідею) розташовується в центрі листка. Центральний

образ повинен бути для вас найяскравішим об'єктом, тому що він буде вашим центром уваги, основною метою створення інтелект-карти. Для цього максимально чітко ставте завдання, використовуйте при створенні центрального образу найбільш надихаючі вас в даний момент кольори і малюнки.

Починайте з головної думки.

2.      Основні теми, безпосередньо пов'язані з об'єктом уваги (гілки 1-го рівня), зображуємо як такі, що розходяться від центрального образу у вигляді плавних ліній (гілок), позначаємо і пояснюємо ключовими словами або образами, які асоціюються з ключовими поняттями, що розкривають центральну ідею.

                      

Створювати і читати слід за годинниковою стрілкою, починаючи від правого верхнього кута. Інформація зчитується по колу, починаючи з центру карти і продовжуючи з правого верхнього кута і далі за годинниковою стрілкою. Це правило прийнято для читання всіх інтелект-карт. Якщо ви задаєте іншу послідовність, вам необхідно пронумерувати черговість читання.

3.      Вторинні ідеї також зображуємо у вигляді гілок, що відходять від гілок більш високого порядку, то ж справедливо і для теоретичних гілок і т.д. Використання зв'язуючих гілок допомагає нашому мозку з максимальною швидкістю структурувати інформацію і створювати цілісний образ. Використовуйте не більше ніж 7 ± 2 відгалуження від кожного об'єкта, а краще - не більше 5-7, так як таку карту зможе легко сприймати навіть втомлена людина.

Робимо карту більш ефективною і привабливою за допомогою використання різних

кольорів. У обираних нами кольорах завжди більше сенсу, ніж може здатися. Колір ми сприймаємо миттєво, а на сприйняття тексту потрібен час. Різні кольори можуть по-різному сприйматися і мають різне значення в різних культурах і у різних людей.

5. Додаємо малюнки, символи, і іншу графіку, що асоціюються з ключовими словами.

Експериментуйте! Так як мислення кожної людини унікальне, то і карта як результат мислення теж повинна бути унікальною і неповторною. Не бійтеся експериментувати, пробувати, шукати і знаходити найкращі способи подання інформації, максимально відповідні саме для вас. Використовуйте ключові слова! Їх повинно бути небагато, щоб вони не складалися в закінчене речення. Намагайтеся всі слова розташовувати горизонтально. Дотримуйтеся принципу: по одному ключовому слову на кожну лінію. Використовуйте друковані літери. Розміщуйте ключові слова над відповідними лініями. Інформація, подана у вигляді ключових слів, пов'язаних наочно один з одним, змушує мозок працювати максимально швидко.

6.      При необхідності можна з'єднати поняття на різних гілках за допомогою

додаткових стрілок. Стрілки можуть бути різних кольорів, товщини, накреслення. Все залежить від їх важливості у даній інтелект-карті. Не створюйте прямих ліній!

7. Для більшої зрозумілості можна оформити фоновими кольорами різні смислові блоки, позначити нумерацію. Використовуйте угрупування для позначення односмислових груп. Це можуть бути різнокольорові фони, просто контури або щось інше. Якщо ви не використовуєте у своїй інтелект-карті правило читання по колу (за годинниковою стрілкою, починаючи з правого верхнього кута), смислові блоки слід пронумерувати.

Як правило, згодом для сприйняття інформації з інтелект-карти вам навіть не потрібно буде читати, що там написано, - достатньо буде пробігтися по малюнках, і у вас в голові тут же спливе необхідна інформація.

Гнучкість інтелект-карт дозволяє розглядати будь-яку тему або питання (вони можуть використовуватися групою чи індивідуально). Карти знань ідеально підходять для використання їх директорами, методистами, адміністрацією навчального закладу для планування своєї роботи.

Використання карт розуму для управління знаннями є можливим, оскільки інтелект-карти можуть докладно представляти знання завдяки глибоким відгалуженням. Також, програмне забезпечення для роботи з картами розуму дозволяє прив'язувати електронні документи, зображення, тощо до вершин дерева. Графічне відображення загальної структури карти сприяє полегшенню доступу до інформації.

Можливості застосування інтелект-карт в педагогічній практиці дозволяють: поліпшити пам’ять, нагадати факти, слова і образи, відшукати вірне вирішення проблеми, аналізувати результати або події, підсумовувати інформацію, організувати взаємодію учнів в груповій роботі чи рольових іграх тощо, покращити навчально-виховний процес.

Дивлячись на карту і не знаючи змісту, ми можемо щось припускати, про щось здогадуватися, народжується інтерес і базис для подальшого обговорення. Лінії та зв’язки нам говорять набагато більше, ніж лінійний текст.

Малювати інтелект-карти можна від руки на папері (для індивідуальної роботи це набагато краще) або використовувати комп'ютерні програми: Concept Draw MINDMAP Professional v 4.5. FreeMind 0.9.0, ХMind 7, Beta 9, Power Point. Виходять барвисті карти, які можна зберегти і використовувати під час роботи або при потребі вставити в презентацію.

Розділ 2. Практичні аспекти алгоритму дій при побудові інтелект - карт в управлінській, методичній, соціально-психологічній роботі Шепетівського професійного ліцею.

2.1.  Створення циклограм роботи за допомогою інтелект-карт в управлінській діяльності директора Шепетівського професійного ліцею

Директор Шепетівського професійного ліцею здійснює керівництво діяльністю навчального закладу у відповідності до законів та нормативно-правових актів України.

Представляє навчальний заклад в усіх центральних та місцевих органах виконавчої влади, організаціях, підприємствах держави та за її межами відповідно до наданих повноважень, відкриває рахунки в органах Державного казначейства.

У межах своїх повноважень раціонально використовує бюджетні кошти, а також кошти, що надходять з інших джерел фінансування. Контролює якість роботи педагогічних працівників, організацію навчально-виробничого та навчально-виховного процесу, забезпечує створення необхідних умов для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників. Забезпечує облік, збереження та поповнення навчально-матеріальної бази. Координує роботу своїх заступників, діяльність батьківського комітету, надає допомогу органам учнівського самоврядування.

Очолює педагогічну раду навчального закладу, щорічно звітує на загальних зборах (конференції) трудового колективу з питань  статутної діяльності, зокрема колективного договору. Сприяє формуванню та реалізації ініціатив працівників, які спрямовані на покращення роботи навчального закладу та підвищення якості освіти, створює умови для впровадження інновацій.

Організовує діяльність колективу щодо забезпечення якості професійної підготовки, виконання навчальних планів і навчальних програм, виконання планів виробничої і господарської діяльності, вдосконалення методичного забезпечення навчального процесу, сприяє діяльності методичних комісій. Відповідає за своєчасний розгляд заяв, скарг, дотримання прав та гарантій учнів і працівників навчального закладу, дотримання фінансової і трудової дисципліни.

Для виконання вищезазначених видів діяльності, директор Шепетівського професійного ліцею, при плануванні своєї роботи створює інтелект-карту «Циклограма роботи директора Шепетівського професійного ліцею на місяць», за допомогою якої охоплюються всі ланки управлінського менеджменту для координації результативної роботи та підвищення ефективності управління професійно-технічним навчальним закладом.

Інтелект-карти створені директором Шепетівського професійного ліцею можуть бути і своєрідним психологічним інструментарієм. Вони використовуються для самоаналізу (прийнятті певного рішення), для аналізу і вирішення міжособистісних проблем, при веденні документації, складанні планів, дає змогу охопити все одним поглядом, так як блок-схема показує все найвагоміше в асоціативних порівняннях та зв’язках.

Карти розуму реально допомагають структурувати розрізнені думки і зібрати воєдино картинки життя навчального закладу з дрібної мозаїки. Це дійсно зручно – коли ви не можете зібратися з думками, або постійно щось забуваєте, або просто хочете охопити своїм поглядом всю задачу – без інтелект-карт важко обійтися.

Плануючи роботу на рік директор Шепетівського професійного ліцею використовує інтелект-карту як засіб, що надає можливість оглядати «з висоти пташиного польоту» навчально-виховний процес цілого року, структурно відмежувавши початок і кінець семестрів вказуючи на завдання, які передбачається виконати.

Планування роботи на місяць, є докладнішою частиною річного плану і нерідко приймає форму меншої за розміром інтелект-карти з розвиненішою мережею вторинних і так далі гілок, що відходять від головних гілок річного плану.

Планування щоденної роботи директором Шепетівського професійного ліцею складається по аналогії із сторінкою щоденного записника і містить детальну інформацію про конкретні справи, зустрічі та ін.

Приклад циклограми роботи директора Шепетівського професійного ліцею на місяць по організації роботи, вивченню системи контролю, прийняттю управлінських рішень керівниками структурних підрозділів:

1 тиждень місяця

З ким проводиться : Головний бухгалтер

                                               Заступник по господарській частині

                                    Старший майстер

Напрямки роботи:

Матеріально – технічне забезпечення навчально – виховного процесу.

Планування робіт по поточних ремонтах.

Навчально – виробнича діяльність.

Стан проведення виробничого навчання та проходження виробничої практики.

2 тиждень місяця

З ким проводиться: Заступник директора з навчально-виробничої роботи

                                  Заступник директора з виховної роботи

                                   Керівник фізичного виховання

                                   Соціальний педагог

                                   Комендант

Напрямки роботи: Гуртожиток.

                                Харчування учнів в їдальні.

                                Спортивно – масова робота.

                                Робота гуртків при навчальних кабінетах.

                                Позаурочна діяльність учнів.

3 тиждень місяця

З ким проводиться: Заступник директора з виховної роботи

                                  Соціальний педагог

                                  Практичний психолог

                                  Інженер з охорони праці

                                  Юрисконсульт

Напрямки роботи: Стан виховної роботи, відвідування учнями занять.

                                Соціальний супровід учнів пільгових категорій та учнів відповідних категорій, що потребують індивідуально – психологічної корекції.         

                                Забезпечення чинного законодавства з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників навчально – виховного процесу.

4 тиждень місяця

З ким проводиться: Заступник директора з навчальної – виробничої роботи

                                  Методист

                                  Заступник директора з виховної роботи

                                  Соціальний педагог

                                  Практичний психолог

                               

Напрямки роботи: Забезпечення навчально – виробничого процесу.

                                 Контроль за проведенням виховного процесу.

                                 Методичне забезпечення навчально-виховного процесу, робота 

            методичних комісій, стан методичної документації педагогічних працівників. 

                                  Робота предметних кабінетів.

                                  Аналіз виконання плану роботи на місяць.

                                  Проведення наради при директорові.

Циклограма роботи директора Шепетівського професійного ліцею на місяць

2.2.  Специфіка побудови інтелект-карт в роботі методиста Шепетівського професійного ліцею

Методист Шепетівського професійного ліцею є організатором методичної роботи і працює безпосередньо під керівництвом директора.

Методична робота у ліцеї сприяє удосконаленню навчально-виробничого, виховного процесу, програмно-методичному оновленню, запровадженню інноваційних форм і методів діяльності, підвищенню майстерності педагогічних працівників; вимагає залучення педагогів-практиків до творчої діяльності; дослідно-експериментальної роботи; формування нових підходів щодо організації науково-методичної роботи. Головним залишається завдання - задовольнити потреби викладачів, майстрів виробничого навчання Шепетівського професійного ліцею в оволодінні передовими технологіями навчання і виховання.

У своїй роботі методист  ліцею використовує різні форми і методи діяльності, серед яких: семінари, практичні заняття, дискусії, конференції, педагогічні читання, майстер-класи, конкурси – захисти тощо. Велику роль у роботі методиста відіграє підготовка друкованої продукції з методики організації навчання, виробничої практики, виховання учнівської молоді, а також з узагальнення кращого досвіду професійної практики.

Плануючи методичну роботу з інженерно-педагогічними кадрами методист вивчає та аналізує попит і потреби кожного педагога, майстра виробничого навчання. Робить це за наступною схемою:

1. Педагог професійно-технічного навчального закладу. Який склад педагогів за їх віком, базовою освітою, рівнем професійного досвіду, стажем роботи у навчальному закладі. Які мотиви їх професійної діяльності, які професійні цінності вони вважають головними. На які групи можливо поділити педагогів?

2. Методист професійно-технічного навчального закладу. У чому виявляється педагогічна майстерність педагога. Чим відрізняється професійна діяльність методиста від діяльності його колег. Які якості, крім професійної компетентності і особистих якостей, потрібні методисту. Чи володіє методист знаннями щодо дослідницької роботи, чи може запроваджувати на практиці різні методи дослідження?

3. Педагогічний колектив професійно-технічного навчального закладу. Які формальні і неформальні зв’язки і рішення існують у педагогічному колективі. Які форми професійного і неформального спілкування мають місце у зазначеному колективі. Чи існують загальні цінності і мета. Яким є педагогічний потенціал колективу. Які конфлікти бувають у колективі і як вони вирішуються. Як оцінити рівень розвитку колективу та перспективи цього розвитку?

4. Педагог у системі підвищення кваліфікації кадрів. Коли, де, чому і як підвищували свою кваліфікацію педагоги. Чи стали наслідки навчання значущими для педагогів. У чому виявилась самоосвітня діяльність педагогів, які її наслідки. Хто і чому з педагогів закладу навчився на курсах підвищення кваліфікації. Чи існує зв’язок між рівнем професійної кваліфікації педагога та індивідуальними досягненнями його учні?

Чим більш складне і об’ємне завдання доводиться вирішувати, тим складніше скласти грамотний план його виконання. Як же прискорити цей процес і зробити його більш наочним? Як не забути якусь маленьку, але важливу деталь? Досі користуєтесь старим добрим блокнотом? Але ж ручні записи мають властивість губитися, бути не інформативними і громіздкими. Чудовою альтернативою подання інформації є використання карт розуму.

Основні напрями застосування інтелект-карт у професійній діяльності методиста Шепетівського професійного ліцею охоплюють різні аспекти: створення річного та місячного планів роботи, планування заходів, опису передового педагогічного досвіду, алгоритм побудови майстер-класу, творчого звіту педагога, самоосвітня робота тощо.

Для вдосконалення своєї роботи методистом Шепетівського професійного ліцею впроваджується новітня соціальна технологія -  створення інтелект-карт, інноваційний напрям в освіті, що сприяє закріпленню знань та розвитку творчих здібностей особистості.

Інтелект – карта «Планування методичної роботи Шепетівського професійного ліцею»

2.3. Інтелект – карти, як метод графічного вираження змісту роботи, обробки інформації, творчих завдань, інструмент розвитку пам'яті й мислення в роботі соціального педагога Шепетівського професійного ліцею.

Соціальний педагог – ключова фігура в закладі освіти,  яка покликана об'єднати зусилля родини, школи, громадськості, для надання допомоги дитині. Тому слід зазначити, що робота соціального педагога за будь-яким напрямком стає більш ефективною завдяки співпраці з психологом, педагогічним колективом, батьками, адміністрацією навчального закладу та спеціалістами з різних соціальних служб, правових, медичних установ тощо. Така взаємодія дає змогу здійснювати інтегрований підхід щодо соціально-педагогічного супроводу учнівської молоді в сучасних умовах.

Слід зазначити, що практичний психолог і соціальний педагог є фахівцями, які не можуть бути взаємозамінюваними. У кожного з них відповідно до фаху своя методологія роботи, інструментарій, напрями та зміст діяльності, що відповідають їх функціональним обов’язкам. Психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог обов’язково намагатиметься допомогти соціалізуватися, тобто самореалізуватися, не випадаючи за межі суспільства, знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших.

Професійна діяльність соціального педагога Шепетівського професійного ліцею має ряд особливостей. Суть її полягає в тому, що на відміну від учителя чи соціального працівника, соціальний педагог має справу у своїй професійній діяльності з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення. Окрім того, соціальний педагог ліцею:

-          здійснює комплекс заходів щодо виховання, освіти, розвитку й соціального захисту особистості в установах і за місцем проживання;

-          вивчає психолого-медичні й педагогічні особливості особистості;

-          виявляє інтереси й потреби, труднощі й проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поводженні тих, що навчаються, і вчасно надає їм соціальну допомогу й підтримку;

-          виступає посередником між учнями і установою, родиною, середовищем, фахівцями різних соціальних служб, відомств й адміністративних органів;

-          визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи, способи рішення особистих і соціальних проблем, вживає заходів щодо соціального захисту й допомоги;

-          організує різні види соціально-педагогічної діяльності учнів ліцею;

-          сприяє встановленню гуманних, морально здорових відносин у соціальному середовищі;

-          сприяє створенню обстановки психологічного комфорту й безпеки особистості, забезпечує охорону їхнього життя й здоров'я;

-          здійснює роботу із працевлаштування, патронату, забезпеченню житлом, посібниками, пенсіями, оформленню ощадних вкладів, використанню цінних паперів;

-          взаємодіє із учителями, батьками (особами, їх що заміняють), фахівцями соціальних служб, сімейних і молодіжних служб зайнятості, із благодійними організаціями, у наданні допомоги.

Інтелект-карти ідеально підходять для використання в соціально-психологічній роботі професійно-технічних навчальних закладів. Можуть бути застосовані до будь-яких видів завдань, організаційного вирішення проблем. Гнучкість інтелект-карт дозволяє розглядати будь-яку тему або питання, вони можуть використовуватися для групової або індивідуальної роботи. Можливості інтелект-карт дозволяють поліпшити пам’ять, нагадати факти, слова і образи, генерувати ідеї, надихнути на пошук рішення, організувати взаємодію між учнями в груповій роботі під час проведення тренінгів, ділових ігор, тощо.

Для результативної діяльності соціальний педагог Шепетівського професійного ліцею створює інтелект-карти для детального планування роботи, що дає змогу забезпечити виконання  всіх видів діяльності, можливість професійного розвитку, вдосконалення і запобігання професійному вигоранню.

Графічне вираження змісту роботи соціального педагога Шепетівського професійного ліцею

Висновок

Пріоритетним напрямком розвитку сучасної освіти є впровадження новітніх технологій навчання, інформаційно-комунікаційних технологій, які забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, сприяють доступності та ефективності освіти та роблять значний внесок у процес підготовки молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Насичення комп'ютерною технікою практично всіх сфер життя сучасного українського суспільства підвищує рівень загальної комп'ютерної грамотності населення. Формується нове покоління молоді, для якої комп'ютерна техніка стає звичним засобом розв'язання різноманітних завдань як на виробництві, так і в навчальній діяльності.

Тому, у процесі підготовки майбутнього педагогічного працівника професійно-технічного навчального закладу, ми пропонуємо використовувати саме комп’ютерні інтелект-карти, в яких збережено закони побудови та доповнено їх деякими іншими можливостями.

Насамперед, створення таких карт допомагає відобразити не лише поверхневі, видимі взаємозв’язки понять та явищ, що стосуються певної теми. Значно важливішим є осягнення глибинних взаємозв’язків - філософських, соціально-культурних тощо. Карта-схема орієнтує педагога та учня на осмислення, розкриття взаємозв’язків понять із життєвими ситуаціями, з досвідом дітей, формуючи таким чином їх життєву компетентність.

Зміст карт реально відображає принцип інтеграції змісту освіти. Використання цього методу дає можливість творчого опрацювання будь-якої теми, можливість варіативності в поєднанні як змісту пізнання, так і форм організації діяльності учнів.

Наявність вже готової концептуальної карти значно полегшує планування, тобто визначення змісту навчально-пізнавальної діяльності. Це і є той «стрижень», якого так часто не вистачає в конкретній практичній діяльності керівника навчального закладу, методиста та працівників соціально-психологічної служби.

Природа карт пам’яті пов’язана з функцією інтелекту, і вони можуть використовуватись у різних галузях діяльності, що потребують участі мислення, пам’яті, планування та творчості.

Очевидна перевага інтелект-карт порівняно зі стандартним (лінійним) конспектуванням. Гнучкість інтелект-карт дозволяє розглядати будь-яку тему або питання, вони можуть використовуватися групою чи індивідуально.

 Карти знань ідеально підходять для використання їх викладачами в ПТНЗ, оскільки можуть бути застосовані до будь-яких видів завдань, що активізують творче мислення учнів. Можливості застосування інтелект-карт в педагогічній практиці дозволяють:

ü  поліпшити пам’ять, нагадати факти, слова і образи;

ü  генерувати ідеї;

ü  надихнути на пошук необхідного вірного вирішення завдання як викладача, так і учня;

ü  продемонструвати концепції діаграми;

ü  аналізувати результати або події;

ü  структурувати учбовий процес;

ü  підсумувати інформацію;

ü  організувати взаємодію учнів в груповій роботі чи рольових іграх тощо;

ü  покращити навчально-виховний процес.

Опановуючи цей метод, переконуємося, що він стане основою цікавої, змістовної діяльності педагогів та учнів - за умови бажання педагогів вийти за рамки звичного предметного планування та традиційного розуміння навчально-виховного процесу в Шепетівському професійному ліцеї , як моделі професійної освіти.

Подальші напрямки розробки відзначеної проблематики полягають у педагогічній реалізації технології інтелект-карт у навчально-виховному процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гін А.О.  Прийоми педагогічної техніки: вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотній зв'язок. Ідеальність: посібник для вчителів. -2-ге вид.- доп.- Луганськ, СПД Рєзніков В.С., 2007.-100с
2. Тони Бьюзен, Барри Бьюзен. Супермышление. : ООО «Попурри»; Минск; 2003.-183с

3.      Ігор Радченко. Технології Concept mapping та Mind mapping у контексті інформаційно-дидактичного середовища // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2010. – № 1.

4. Сергей Бехтерев. Майнд-менеджмент: Решение бизнес-задач с помощью интеллект-карт. – М.: Альпина Паблишерз, 2009. – 312 с.
5. http://www.mind-map.ru/
6. http://quester1.narod.ru/mindmap/Doklad.htm
7. http://conceptdraw.fileburst.com/Full/CDMindMap
8. http://soft.mydiv.net/win/download-XMind.html

Поняття та види девіантної поведінки

Оцінка будь-якої поведінки завжди має на увазі його порівняння з якоюсь нормою. Існують різні шляхи до оцінки норми поведінки та девіації:

- нормоцентричний, той що припускає оцінку діяльності людини з позиції її відповідності до норми – соціальної, психологічної, етнокультурної, вікової, професіональної.

- нозоцентричний – розглядає поведінку з позиції пошуку і знаходження симптомів хвороби, психопатології.

Традиційно розглядається статистично-адаптаційний підхід до поняття “норма”, яка представляє собою:

1.         щось середнє , не відокремлене від маси.

2.         щось більш пристосоване до навколишнього середовища.

Разом з тим статистичні норми психічного здоров’я підлітків, по більшості психологічних тестів,  інші ніж у дорослих.

В соціальних науках “норма” – це інтервал, “ оптимальна зона, в межах якої система не переходить на патологічний рівень”. З цієї точки зору проблема “ненормальності” виявляється в прикордонних станах. В цілому, соціальна норма – це соціальне явище, яке не представляє реальної загрози фізичному і соціальному виживанню людини.

Проблемну поведінку часто називають девіантною, відхиленою.

Д е в і а н т н о ю  називають поведінку, яка відхилена від встановлених суспільством норм і стандартів, будь то норми психічного здоров’я, права, культури, моралі, а також поведінка, яка не влаштовує суспільство в певний період часу.

  Психологічні труднощі, емоційні розлади і порушення поведінки дуже часто зустрічаються у більшості дітей. Це – частина розвитку. На практиці психологи нерідко стикаються не з відхиленням, а з неприйняттям дорослими поведінки дитини.

Педагогічний підхід. Під девіантною поведінкою розуміють відхилення від прийнятих в даному середовищі, соціальних норм та цінностей, порушення процесу засвоєння і відтворення норм та цінностей, а також саморозвитку і самореалізації в цьому суспільстві, яку людина належить.

Медичний  підхід. Девіантна поведінка – відхилення від прийнятих в даному суспільстві норм між особистісних взаємозв’язків: дій, вчинків, реплік які здійснюють, як в межах психічного здоров’я, так і в різних формах нервово-психічної патології.

Психологічний підхід. Девіантна поведінка – відхилення від соціально-психологічних і  моральних норм, наданий як помилковий антисуспільний зразок рішення конфлікту, який проявляється в порушенні прийнятих норм, або в збитку, який нанесений суспільному добробуту і собі.

З погляду самого підлітка поведінка, яка розглядається як відхилення, рахується “нормальною”, відображає прагнення до пригод, завоювання визнання, випробування границь дозволеного. Пошукова активність підлітка служить розширенню границь індивідуального досліду, зміни поведінки і, нарешті життєздатності і розвитку людини. З цих позицій відхилення в поведінці, природно і необхідно. Не випадково відмічено, що в період дорослішання важко провести границю між нормальною та патологічною поведінкою.

Тому, притримуючись думки фахівців, девіантом можна назвати того підлітка, який “ не просто одноразово і випадково відхиляється від норми поведінки, а постійно демонструє девіантну поведінку”, яке носить соціально-негативний характер.

Види девіантної поведінки

Суїцид, як крайня форма відхилень у поведінці підлітків

       Самогубства відбуваються в основному психічно ненормальними людьми. 

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю

С и м п т о м и

Агресія як форма прояву девіантної поведінки

Агресія, у якій би формі вона не виявлялася, являє собою поведінку, спрямовану на заподіяння шкоди чи збитку іншій живій істоті, що мають усі підстави уникати подібного із собою поводження.

Перший - етико-гуманістичний підхід. Агресія, у рамках цього підходу, розцінюється як зло, заподіяння шкоди іншій людині, як погодження, що суперечить позитивній сутності людей. Цей підхід розглянутий у гуманістичній психології, екзистенціальної і гуманістичній філософії.

Християнська концепція людини також повинна бути віднесена до цього підходу. Ідеї гуманістичного підходу до феномена агресії, які йдуть до традиції християнського навчання: полюби ближнього свого як самого себе, любіть ворогів ваших і т.д.

Девіантна поведінка поділяється на дві великі категорії.

По-перше, це поведінка, яка відхиляється від норми психічного здоров’я, маючи на увазі явну або приховану психопатологію. Цю групу складають слідуючи типи: астеніки, шизоїди, епілептоїди.

По-друге, ця поведінка, порушує соціальні та культурні норми, а особливо правові. Воно відображається у формі правопорушення або скоєні злочину. Коли такі вчинки порівняно незначні, їх називають правопорушеннями, а коли караються в карному порядку – злочин. Відповідно говорять про деліквентну (проти правову) та кримінальну (злочину) поведінки.

На основі робіт вітчизняних та зарубіжних вчених девіантну поведінку доцільно поділяти на злочинну (кримінальну) та аморальну ( яка немає  карної відповідальності). Поведінка, яка відхиляється від моральних норм людського гуртожитку, проявляється в різних формах соціальної патології – пияцтво, наркоманія, крадіжка, проституція. Зв’язок між цими видами поведінки складається з того, що скоюється  злочин внаслідок аморальної поведінки. Скільки б не було б відмінностей в девіантної поведінки, вони все ж таки пов’язані між собою. Пияцтво, вживання наркотиків, агресивність, та протиправна поведінка утворює єдиний блок, таким чином залучення підлітка в один з видів девіантної поведінки  збільшує вірогідність його залучення до іншого.

Проти правова поведінка, в свою чергу, пов’язана з порушенням норм психічного здоров’я, що може привести до підвищення ризику здійснення суїциду.

До деякого ступеню співпадають і впливають на поведінку соціальні фактори ( шкільні труднощі, вплив девіантної субкультури, травматичні життєві події). Що ж стосується індивідуально-особистісних факторів, то самими важливими, і постійно присутніми, є рівень самоповаги та контроль.

В вітчизняній та зарубіжній психології розглядають різні типи девіантної поведінки, які виділяються беручи до уваги особливості взаємодії особистості з реальністю, механізми виникнення поведінкової аномалії. Існують форми, які включають в себе клінічні прояви відхилення від норми, - делінквентне, аддиктивне, патохарактерологічне, психопаталогічне, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю на базі сором'язливості.

Аддиктивна поведінка, як крайні форми соціальної дезадаптації.

Розглянемо типи важковиховуваних  підлітків, поведінка яких, хоч не відповідає вимогам суспільства, все ж таки не виходить за межі юридичних допустимих норм. Подальше заглиблення соціальної дезадаптації виявляється в виникненні делінквентної поведінки, тобто в скоєні підлітками дрібних правопорушень, за які їх дуже рідко притягують до відповідальності. Пізніше цей перехідний період ( при умові постійних негативних факторів і відсутності позитивних соціальних впливів) закінчується входженням підлітка в злочинну групу і початком кримінальної діяльності.

Аддиктивна поведінка – поведінка людини, обтяженого хімічною залежністю, тобто зловживанням алкоголю, або наркотичних речовин. Уявлення про те, що пияцтво “краще”, ніж вживання наркотиків є оманою. Всесвітня організація охорони здоров’я визначила алкоголізм як одну з форм наркотичної залежності і пропонує використовувати термін “залежність” як по відношенню до алкоголю, так і по відношенню до інших фармакологічних засобів. Виділяють п’ять видів речовин, які вживають люди для зміни свого психічного стану: алкоголь, седативні засоби, опііоди, психостимулятори, препарати індійської коноплі (гашиш, марихуана, план).

Враховуючи, що вживання тих чи інших перерахованих речовин, визначається ступенем хімічної залежності, зарубіжні вчені пропонують розглянути стадії розвитку наркоманії в відповідності до того, що приймає людина: паління тютюну, вживання алкоголю, паління марихуани, вживання наркотичних засобів, які заборонені для немедичних цілей.

Розглянемо досконало, як проходить перехід  підлітка з нормальною поведінкою до девіації. Результати соціологічний досліджень показують, що головні мотиви споживання наркотиків – спрага задоволень, бажання випробувати гострі відчуття, ейфорія, психологічне задоволення. А оскільки мова в більшості випадків  йде про молодих людей, ці мотиви підсилюються соціальною незрілістю, безтурботністю, легкодумством. При оцінці алкогольної ситуації виділяють три моделі споживання алкоголю: винну, пивну і горілочну. Ці моделі склалися історично і виявляються в традиціях споживання алкоголю в різних народів.В історії боротьби суспільства з алкоголізмом можна знайти два напрямки. По-перше, обмеження поставки спиртних напоїв, скорочення їхнього продажу і виробництва, підвищення цін, жорсткість каральних мір за порушення заборон і обмежень. По-друге, зусилля, спрямовані на зменшення потреби в алкоголі, поліпшення соціальних і економічних умов життя, ріст загальної культури і духовності, спокійна, зважена інформація про шкоду алкоголю, формування в населення безалкогольних стереотипів поведінки. Історія боротьби з алкоголізмом знала і спроби введення на території деяких країн „сухого закону"(Англія, США, Росія). Усі вони не досягли своєї мети, тому що наявність алкоголю – не єдина і не головна причина існування алкоголізму.

Проблема подолання пияцтва й алкоголізму включає економічний, соціальний, культурний, психологічний, демографічний, юридичний і медичний аспекти Більшість опитаних наркоманів пристрастилися до зілля під впливом інших осіб, головним чином споживачів наркотиків з числа друзів, знайомих, причому нерідко прилучення відбувалося в компанії гедоністично  настроєної молоді.

Споживання наркотиків у молодіжному середовищі дуже часто носить саме груповий характер. Багато наркоманів приймають наркотики в громадських місцях, деякі можуть це зробити в будь-якому місці. Виявляється, що сьогодні населення набагато краще проінформоване про небезпечні наслідки споживання наркотиків. Велика частина наркоманів у якійсь степені усвідомлює загрозливу їм небезпеку і критично відноситься до своєї пристрасті. Не бачать у споживанні наркотиків нічого поганого в основному починаючі молоді курці гашишу, що нерідко навіть бравірують цим. Наступаюче після прийому наркотиків порушення, піднятий настрій багато хто по недосвідченості приймають за сприятливий вплив цієї речовини на стан здоров’я. Але на визначеній стадії фізичної і психічної деградації більшість наркоманів чітко усвідомлюють, що чекає їх далі. Хоча вже не в силах відмовитися від цієї звички. Боротьбі з наркоманією можуть сприяти міри соціального, економічного, культурного характеру, у тому числі і ті, котрі застосовуються для викорінювання алкоголізму.

Суть цього періоду складається з того, що підліток шукає “межу можливого” в своїх діях. Для них ці межі  обмежені  моральними вимогами, заборонами батьків та вчителів. Оскільки виховання в умовах гіперпротекції не припускає санкцій зі сторони батьків за дрібні правопорушення, підліток, відчуває що може допускати противоправні дії.

Особливо доречним є зупинитися на тих підлітках в яких є відхилення в особистісному і психічному розвитку. Відомо, що саме з цієї категорії підлітків значний відсоток стає злочинцями. Аналізуючи біографію злочинців, у яких  діагностовано легка форма дебільності ( а таких 30%), стає зрозумілим, що до противоправної поведінки вони прийшли через педагогічну запущеність як вторинний дефект, обумовлений соціумом. 

Аналогічно розглядаючи судьби підлітків правопорушників з акцентуаціями характеру, ми також можемо констатувати, що головну роль в соціальній дезадаптації відіграла в першу чергу родина.

Навіть підлітки-психопати, не дивлячись на всю серйозність цього первинного дефекту, при правильному психолого-педагогічному підході можуть вести себе в відповідності до соціальних норм.

Процес виникнення у підлітків аддиктивної поведінки  потребує особливого розгляду. Причини алкоголізму і наркоманії підлітків  складні і багато аспектні: від економічних і соціальних до психофізіологічних, включаючи властивості  самих психотропних речовин, точніше специфіку  їх впливу на мозок людини.

Сутність алкоголізму і наркоманії складається з того, щоб змінити психічний стан. Незалежно від того, при яких обставинах підліток почав вживати психотропні речовини, які тоді в нього були мотиви. Тому  найти психологічні причини алкоголізму і наркоманії – це означає відповісти на запитання: чому людина  хоче змінити свій психічний стан (хімічним шляхом).

Психологічні аспекти боротьби з алкоголізмом і наркоманією неповнолітніх складається перш за все з виявлення психологічних особливостей підлітків, які є свого роду  “слабкою ланкою”  в процесі соціалізації особистості.

За результатами спостережень було встановлено, що існує ряд загальних рис, які притаманні людям , що вживають алкоголь та наркотики. Це – слабкий розвиток самоконтролю, самодисципліни, низька стійкість до зовнішнього впливу, невміння перешкоджати труднощі, емоційна нестійкість, схильність неадекватно реагувати на різні ситуації, невміння знаходити продуктивний вихід з конфліктів.

Неважко помітити, що такі риси особистості притаманні не тільки алкоголікам та наркоманам, а й погано соціально адаптованим людям, особливо підліткам. Багато важковиховуваних підлітків мають такий самий психологічний портрет, хоча вони і не вживають психоактивні речовини.

Являючись елементом девіантної поведінки, зловживання алкоголем і наркотичними речовинами, як правило, починається в групі. Зазвичай це асоціальна група, звідки випливає і кримінальна поведінка. Перетворення такої групи в кримінальну або наркоманічну відбувається доволі часто. Зазвичай такі перетворення пов’язані з появою лідера – дорослого або старшого за віком, частіше вже судимого і який добре знає що таке наркотик.

Таким чином, захворювання алкоголізмом і наркоманією ніколи не буває випадкове (внаслідок цікавості), спонтанне. Це все починається після доволі довгого періоду соціальної дезадаптації дитини ( спочатку вдома, потім у навчальному закладі), перших спроб психоактивних речовин, пошуковий полі -  наркотизм.

Схема виникнення психічної залежності від алкоголю і наркотиків:

1. Особиста перенапруженість – нездатність підлітка знаходити вихід з важких ситуацій.

2. Не сформованість або  неефективність способів психологічного захисту особистості.

3. Наявність психотравмуючих ситуацій

4.     Нерозуміння підлітком властивостей психотропних речовин.

Суїцид – намір позбавити себе життя, підвищений ризик здійснення самогубства. Ця форма поведінки пасивного типу є способом відходу від нерозв'язаних проблем, від самого життя. У різні епохи життя й у різних культурах існували свої оцінки цього явища: часто самогубство засуджували ( з погляду християнської моралі  самогубство вважали тяжким гріхом), іноді ж допускали і вважали у визначених ситуаціях обов'язковим. При оцінці конкретних суїцидальних актів багато чого залежить від мотивів і обставин, особливостей особистості. Дослідження свідчать, що фактором , який провокує суїцидальну поведінку, виступає специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний і родинний фактор, психологічний стан на момент скоєння самогубства. В дослідженні Дюркгейма „самогубство" виділяється 3 основних типи самогубства, обумовлені різною силою впливу соціальних норм на індивіда: егоїстичне, альтруїстичне й аномічне. Егоїстичне самогубство має місце у випадку слабкого впливу соціальних норм на індивіда, що залишається наодинці із самим собою і зміст, що втрачає в результаті, життя. Альтруїстичне самогубство, навпаки, викликається повним поглинанням суспільством індивіда, що віддає заради нього своє життя, тобто її зміст, що бачить, поза її самої. Нарешті, аномічне самогубство обумовлене станом аномії в суспільстві, коли соціальні норми не просто слабко впливають на індивіда ( як при егоїстичному самогубстві), а взагалі практично відсутні, коли в суспільстві спостерігається нормативний вакуум, тобто аномія. 4 тип самогубства – фаталістичний, що повинний служити симетричним антиподом аномічного самогубства, але не розглядає його спеціально внаслідок його незначної поширеності. 

У психологічній літературі суїцид звичайно розглядається як феномен соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитих нею мікросоціальних конфліктів

Важливо підкреслити, що суїцидальне поводження має як внутрішні, так і зовнішні форми свого прояву. Внутрішніми формами суїцидального поводження виступають:

• антивітальні представлення (тобто міркування про відсутність цінностей життя);

• пасивні суїцидальні думки (представлення на тему своєї смерті взагалі при відсутності чіткого задуму на самовільне позбавлення себе життя: «добре б умерти» і т.д.);

• суїцидальні задуми (характеризуються вже розробкою плану самогубства, продумуванням його деталей);

• суїцидальні наміри (припускають ухвалення рішення на самогубство). До зовнішніх форм суїцидального поводження відносяться:

• суїцидальні висловлення;

• суїцидальні спроби;

• завершений суїцид.

Як показує практика, найбільш розповсюдженими конфліктами, що обумовлюють суїциди, є:

1. Конфлікти, зв'язані зі специфікою професійної діяльності (індивідуальні адаптаційні труднощі, невдачі виконання конкретної задачі; міжособистісні конфлікти з товаришами по службі; службові і міжособистісні конфлікти.

 2. Особисто-сімейні конфлікти (нерозділена любов, зрада коханої дівчини, розвід, важка хвороба, смерть близьких, полова неспроможність.

3. Конфлікти, обумовлені станом здоров'я (психічні захворювання, фізичні недоліки (дефекти мови й особливості зовнішності) .

4.    Конфлікти, зв'язані з антисоціальним поводженням (злочину, події, а також страх кримінальної відповідальності, острах ганьби в зв'язків антисоціальним вчинком і ін.).

       5.  Конфлікти, обумовлені матеріально-побутовими труднощами.

Бар'єром розуміння можливості профілактики самогубств є думка тих керівників, що вважають, що немає зовнішніх ознак, що вказують, що людина вирішила покінчити із собою. Зрозуміло, у подібних висловленнях є раціональне зерно. «Заглянути в душу», пізнати внутрішній світ людини, дійсно, дуже складно.

Корекційно-розвивальна технологія допомагає дітям зі слабкою здатністю до самоконтролю успішно засвоювати шкільну програму. У переважній більшості випадків відсутність або слабкість самоконтролю обумовлені особливостями нервової системи дитини: її слабкістю, значною рухливістю нервових процесів або і тим, і іншим водночас. Ці особливості виявляються у вигляді надзвичайної рухливості, неуважності. Такий феномен описано в літературі як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ).

Дитина постійно крутиться або розмовляє під час уроку, регулярно порушує дисципліну.

Дитина часто “відсутня” на уроці, тобто не чує пояснень учителя, не працює разом із класом.

Дитина демонструє байдужість до навчання.

Дитина вчиться нестабільно: може чудово відповідати, а може й не підготуватися до уроку. Складається враження, що вона могла б учитися краще.

Дитина старається, робити уроки, але з письмових контрольних робіт і самостійних робіт завжди дістає “2”.

У цих порушень можуть бути різні причини. Але всі вони так чи інакше пов’язані з проблемою довільної регуляції діяльності. Іноді не можна змінити вчителя, який не подобається дитині за те, що він кричить або нудно розповідає. Але можна навчити дитину керувати своїм станом. А отже, краще використовувати свій потенціал.

Головним методом діагностики СДУГ є експертна оцінка поведінкових виявів дитини за спеціальними критеріями. Експертами можуть бути батьки або вчителі. Дані, отримані від експертів, доповнюють спостереження психолога й результатами його бесіди з дитиною на першому етапі  консультування.

Після того як діагноз поставлено, варто перевірити, чи немає в дитини серйозних органічних порушень, що потребують спеціалізованої допомоги.

Слід пам’ятати, що не кожна гіперактивна дитина має серйозні проблеми. Є діти, які можуть упоратися з цією ситуацією самостійно.

Будь-яка зміна поведінки дитини можлива лише в тому разі, якщо вона справді цього захоче. Діти часто не усвідомлюють труднощі вчителів і батьків як свої. Тому завдання психолога – переформулювати проблему так, щоб дитина визнала її своєю.

В імпульсивних дітей часто простежуються й м’язові утиски, і мимовільні, нав’язливі рухи. Забороняти таким дітям рухатися – це все одно, що забороняти дихати. Ось і виникають внутрішні (особистісні) або зовнішні (між особистісні) конфлікти. Це іноді призводить до психосоматичних проблем дитини, до “втечі у хворобу”.

Тому головним завданням психологів в роботі з такими дітьми це корекційно-розвивальна робота, яка має чотири етапи:

1.     Формування мотивації змін.

2.     Навчання технологій саморегуляції.

3.     Структурування часу ( чіткий режим дня ).

4.     Контакт із батьками, робота з подолання опору (батьки контролюють лише те, що їм дозволяє дитина. Все інше контролює психолог).

Іноді в процесі роботи або наприкінці неї батьки кажуть: “Я ж сто разів казав йому ( їй ) те саме! Але нічого не змінилося. Чому так?” Корекційно-розвивальна модель пропонує відомі прийоми, які раптом запускають процес змін.

Насправді розв’язання більшості психологічних проблем прості. Але потрібен посередник, здатний поглянути на ситуацію збоку і, як дзеркало показати її безпосереднім героям. Психотерапевт або психолог консультант – це, насамперед, посередник, який володіє навичками професійного комунікатора й різними методами зміни контексту. І, очевидно, що психолог-консультант – це особистість, яка постійно розвивається.

Неможливо сьогодні уявити собі ні одну газету, ні одну радіо - чи телепрограму новин, де не було б жодного повідомлення про який-небудь акт агресії чи насильства. Чому люди діють агресивно і які заходи необхідно почати для того, щоб запобігти чи взяти під контроль подібну деструктивну поведінку? Ці питання займали кращі розуми людства протягом багатьох століть і розглядалися з різних позицій - з погляду філософії, поезії і релігії. Однак тільки в XX віці дана проблема стало предметом систематичного наукового дослідження, тому не дивно, що не на всі питання, що виникають у зв'язку з проблемою агресії, є відповіді.

Коли люди характеризують когось як агресивного, вони можуть сказати, що він звичайно ображає інших, чи що він часто недружелюбний, чи що він, будучи досить сильним, намагається робити все по-своєму, чи може бути, що він твердо відстоює свої переконання, чи можливо без страху кидається у вир нерозв'язних проблем.

В даний час більшістю приймається наступне визначення агресії:

Дане комплексне визначення містить у собі наступні приватні пропозиції:

• агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;

• агресією може розглядатися тільки така поведінка, що має на увазі заподіяння шкоди чи збитку живим організмам;

• жертви повинні мати мотивацію уникання подібного із собою поводження.

А.А. Реан виділяє 2 популярних підходи до феномена агресії.

Інший, альтернативний підхід до феномена агресії - еволюційно-генетичний. У рамках цього підходу внутрішньо - видова агресія розцінюється як біологічно доцільна форма поводження, що сприяє виживанню й адаптації.

З.Фрейд визнавав існування двох основних груп інстинктів: життя і смерті. Інстинкти смерті  лежать в основі всіх проявів жорстокості, агресії самогубств і вбивств.

Фрейд припускав, що агресія бере свій початок в уродженому і направленому на власного носія інстинкту смерті; по суті справи, агресія - це той же самий інстинкт, тільки спроектований зовні і націлений на зовнішні об'єкти.

Фрейд вважав, що багато соціально-психологічних феномені можна зрозуміти в контексті зсування їхніх первинних інстинктів: сексуального й агресивного. Подібною уявою расові заборони і війни можуть бути пояснені зсувом агресивних спонукань. Не маючи можливості одержувати задоволення прямо і негайно, люди навчилися зміщати свою інстинктивну енергію на інших людей, інші предмети й іншу діяльність, замість тих, що призначалися для прямої розрядки напруги.

Біологічні чинники:

Агресія являє собою складний поведінковий комплекс, і тому неможливо говорити про існування в людському мозку чітко локалізованого "центру агресії". Проте й у тварин, і в людини вченими виявлені ділянки нервової системи, відповідальні за прояв агресії.

На агресивність також впливає чоловічий половий гормон -тестостерон. Хоча, очевидно, вплив гормонів яскравіше виявляється у тварин, ніж у людей, препарати, що понижують рівень тестостерону у чоловіків, схильних до насильства, та послаблюють їхні агресивні тенденції.

Виходячи з розглянутих теорій (центральним поняттям яких є агресія як слідство інстинктивних, уроджених чинників), можна укласти, що агресивні явища неможливо усунути й агресія в тієї або іншій формі завжди буде нас супроводжувати.

Відповідно до теорій даного напрямку, характер осмислення або інтерпретації індивідом чиїхось дій, наприклад, як загрозливих або провокаційних, впливає на його почуття і поведінку. У свою чергу, ступінь емоційного порушення або негативної афектації, пережитої індивідом, впливає на когнітивні процеси, зайняті у визначенні ступеня загрозливої йому небезпеки.

І останній теоретичний напрямок розглядає агресію, насамперед, як явище соціальне, а саме, як форму поведінки, засвоєної в процесі соціального навчання. Відповідно до теорії соціального навчання, глибоке розуміння агресії може бути досягнуто тільки при звертанні пильної уваги:

• на те, яким шляхом агресивна модель поведінки була засвоєна;

• на фактори, що провокують її появу;

• на умови, що сприяють закріпленню даної моделі поведінки.

Агресивні реакції засвоюються і підтримуються шляхом особистої участі в ситуаціях прояву агресії, а також у результаті пасивного спостереження проявів агресії. Агресія з'являється тільки у відповідних соціальних умовах, тобто, на відміну від інших теорій, теорії цього напрямку більш оптимістично дивляться на можливості запобігання агресії або узяття її під контроль.

Агресивність має якісну і кількісну характеристику. Як і будь-яка властивість, вона має різний ступінь виразності, від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати визначений ступінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності. Надмірний її розвиток починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктної, нездатної на свідому кооперацію і т.д. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак, саме по собі деструктивна поведінка "зловмисністю" не володіє, такою її робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розвертається.

Виходячи з цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типи:

• мотиваційна агресія, як самоцінність;

• інструментальна агресія, як засіб,

• припускаючи при цьому, що і та, і іншаможуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і сполучені земоційними переживаннями гніву і ворожості.

Кримінальні відхилення у поведінці неповнолітніх.

Злочинність як соціальне явище, цілко­вито зумовлює стан суспільства, суспільні зв'язки. Вона пов'язана з іншими соціальними процесами, відображає особливості, проти­річчя й деформації суспільства. Бурхливість соціальних процесів та радикальні соціальні зміни призводять до частого вияву девіантності (відхилень від загальноприйнятих норм). Одним із варіантів девіантної пове­дінки є злочин. Злочинність охоплює всі прошарки населення та соціальні групи. Вона набуває масового характеру і вже (що найстрашніше) не є чимось ненормальним.

Значного впливу з боку правопорушни­ків зазнає молодь. Білоруський дослідник Л.Канівський указує на вади підліткового періоду, які за певних умов можуть сприяти розвитку кримінальної особистості: фізична та соціальна дезадаптація підлітка, нонкон­формізм до дорослих і конформізм до одно­літків, бажання швидше стати дорослим, підвищене емоційне збудження, екстремізм у поведінці, впертість, нещирість, помилкові ідеали, відданість груповим цінностям.

Схильність підлітків до порушення заборони настанов дорослих — невід'ємна складова процесу дорослішання та присто­сування до навколишнього світу. Саме в цей час підлітки відчувають психологічні зміни, пов'язані з дорослішанням:

1. Проблеми перехідного віку, формування й перевлаштування свого «Я», підвищена активність ендокринної системи, що виявляється в підвищеній збудженості, емоційній нестрим­ності, непередбачуваності реакцій тощо.

2. Відсутність життєвого досвіду та не сформованість світогляду. Підліток нама­гається подолати перешкоди за допомогою доступних йому елементів дорослого життя куріння, вживання алкогольних напоїв, навіть правопорушення та злочини.

3. Суперечності у взаєминах. Мається на увазі, що форми взаємин, сформовані в дитинстві, вже не діють, а дорослі  методи  ще  не  сформувалися.

Зазначимо найголовніші риси, притаманні підлітку - правопорушнику:

1.  Відсутність або хибність життєвих завдань, невпевненість у майбутньому, при­мітивність мети або інтересів.

2. Нонконформізм щодо загальноприйня­тих цінностей та стереотип групової потреби (усе заради групи, усе на користь групи).

3. Потяг до вдосконалення групи.

4. Потяг до підвищення свого статусу й закріплення авторитету.

5. Пасивність, апатія, яка межує з агре­сивністю.

Серед соціально-психологічних особли­востей злочинності неповнолітніх можна виділити:

1.   Високий динамізм.

Злочинність неповнолітніх зростає непропорційно швидко. Зазвичай це від­бувається зі зростанням популяції під­літків. А тепер зростання рівня злочинності випереджає приріст населення підліткового віку.  

2. Груповий характер злочинності непов­нолітніх.

Основною причиною того, що молодь стає на кримінальний шлях, можна вважати сімейні негаразди, незадовільне становище в навчальному колективі, особисті проблеми. Усе це підлітки намагаються компенсувати на вулиці, серед таких самих, як вони. Саме необхідність спілкування, самоствердження, реалізація своїх можливостей та навичок, визнання іншими, пошук психологічного та фізичного захисту від оточення змушує їх об'єднуватися в групи.                              3. Організований характер злочинності неповнолітніх.

Групування — початок організованої злочинності. Саме дорослі кримінальні елементи надають їй організованості. Важливим чинником, який впливає на деградацію підлітка до правопорушника, є кримінальна субкультура — сукупність духовних та матеріальних цінностей, стиль та спосіб життя кримінальних об'єднань. Субкультура сприяє їх активності, розвитку, авторитету та впливу на молоде покоління.

Середовище, у якому росте сучасна молодь, сприяє розвитку та поширенню кримінальної субкультури. Та проблему треба шукати не в розбещеності дітей чи пропаганді насилля й правопорушень, а, насамперед, у самому середовищі, способі життя в сучасному світі.

Про мотиви злочинів свідчить така статистика. Проведено облік неповнолітніх правопорушників, які відбувають покарання в колоніях. Серед них — за крадіжки (75% — свідчить про незадовільний матеріальний стан), хуліганство (18% — потяг виявити себе та підвищити свій авторитет), грабіж, розбійні напади, викрадення транспорту (21% — протест проти системи), тяжкі тілесні ушкодження, вбивства (8%).

Серед соціально-економічних проблем, які впливають на кримінальне відхилення у поведінці неповнолітніх, вкажемо на такі:

Загальносоціальні (порушення прин­ципів демократії, соціальної справедливості, крах соціальних ілюзій, тенденція до дегу­манізації).

Економічні (порушення та диспропор­ції в народному господарстві, плануванні, задоволеність потреб молоді в предметах моди , засобах дозвілля).

Соціально-демографічні (перехід до малодітної сім'ї, масове залучення жінок до виробництва й відчуження дитини від сім'ї, роз'єднання поколінь).

Соціотехнічні (втрати через науково - технічний прогрес: міграційні процеси, що виходять з-під контролю, урбанізація, негативний вплив ЗМІ).

Організаційно-управлінські (несвоє­часне вживання заходів і відсутність послі­довності в реалізації заходів з актуальних молодіжних проблем).

Загальносоціальні проблеми. Це шок, розчарування від світу дорослих, який значно відрізняється від того, на що сподівалися підлітки. Жорсткі життєві реалії, відсутність життєвого досвіду, розгубленість спричиняють потяг до пошуку чогось знайомого, або навпаки, таких самих розгублених у дорослому світі. Це є передумовою молодіжних банд.

Економічні проблеми. Це, насамперед, потреба у грошах. Сьогодні гроші необхідні для всього, і молодь це розуміє. Бідність — це ще один чинник, який штовхає підлітка на злочин. Треба також указати на поганий вибір засобів дозвілля або їхню відсутність, що змушує підлітків самих шукати розваг.

Гострою стає проблема вживання молоди­ми людьми наркогенних речовин. Відповідно зростає кількість правопорушень і злочинів. 60—70% підлітків, які скоїли протиправні дії, були при цьому в нетверезому стані. Основні причини потягу до тютюну, алкоголю — соціальна й нервово-психічна напруженість. Так, за даними досліджень, у стані підвищеної збудженості постійно перебуває дві третини підлітків та. молодих людей. Тому особливо важливою є роль соці­ально-педагогічних чинників у запобіганні алкоголізму, наркомани, злочинності, пси­хічним захворюванням (зокрема психозам і неврозам).

Соціально-демографічні проблеми. До них належать сімейні проблеми, а також неправильне виховання:

 1. Пияцтво, наркоманія дорослих.

 2. Нерозуміння батьками своєї дитини, її внутрішнього світу.

 3. Фінансові проблеми в сім'ї, непридатне для виховання дитини середовище.

4. Погані взаємини між батьками й дитиною.

5. Байдужість батьків до дитини. Сім'я є основною точкою опори дитини, але сучасні батьки часто втрачають свій авторитет. Для молоді сім'я є звичайним, буденним явищем, а іноді — тягарем, пере­шкодою у спілкуванні.

Аналіз криміногенної ролі сім'ї свідчить про наявність таких негативних обставин, як байдужість батьків до виховання Й поведінки підлітків, невміння чи небажання їх вихову­вати, погане знання психології підлітків.

Неповна сім'я, скоєння батьками чи іншими родичами злочинів теж призводить до криміногенної ситуації.

За даними досліджень, кожен третій підліток-правопорушник ріс без батька, у кожного четвертого з тих, хто ріс у повній сім'ї, батько був алкоголіком; 52,8% під­літків виростуть у неблагополучних сім'ях; у 26,1% з них — неповна сім'я; у 14,6% батьки алкоголіки; у 4,2% — дорослі члени сім'ї ведуть аморальний спосіб життя; 2,8% бать­ків — систематично б'ють дітей; 1,2% — про­живають із психічно хворими батьками. Дані свідчать про пряму залежність між дитячими правопорушеннями й кількістю розірваних шлюбів. Порушення структури сім'ї є одним із критеріїв вияву важковиховуваності.

Соціотехнічі проблеми. До них належать проблеми, пов'язані з науковим прогресом. Це може бути шкода від насилля, яке діти бачать з телеекранів. Це створює ілюзію непереможності того, хто має силу. Часто під­літок не може провести межу між реальним та екранним світом. Зазначимо, що часто методи насилля, продемонстровані на теле­баченні, підлітки застосовують у реальному житті. Кримінальні наслідки демонстрації на телебаченні сцен жорстокості та насильства, за даними соціологічних досліджень, тісно пов'язані з психологічною схильністю дітей, підлітків та молоді наслідувати кумирів.

Діти копіюють свою поведінку, орієн­туючись на персонажів, яких вони бачать у кіно, а особливо на телеекрані. Багато дітей вважають-телевізійні образи справжніми. Американська психологічна асоціація та Національний інститут розумового здоров'я переконані, що насильство на телеекрані може безпосередньо зумовити агресивні антисоціальні моделі поведінки.

Організаційно-правлінські проблеми. Це відсутність належного контролю за молоддю, відсутність навичок роботи з нею, проблема шкільного виховання дитини. На жаль, українські психологи не розробили ефективної методики для роботи з молоддю.

На формування особистості неповно­літнього правопорушника значною мірою впливають недоліки навчально-виховного процесу.

Характерною рисою сучасного навчаль­но-виховного процесу є поява не лише «важ­ких» учнів, а й «важких» класів, «важких» шкіл, що с результатом неграмотної системи навчання й виховання, штучної комплектації класів із важких учнів, здібних, середніх і нездібних тощо.

У країні й досі немає чіткої підлітково-моло­діжної політики, яка б сприяла позитивній соціалізації особистості, перешкоджала формуванню кримінальних груп. Підлітки, не знаходячи умов для самовираження в соціально-позитивних громадських орга­нізаціях, стають членами неформальних молодіжних угруповань.

Соціологи України для успішного розв'я­зання цих проблем пропонують державі:

1. Визначити основні напрямки розв'язання соціально-педагогічних проблем неповнолітніх на основі аналізу сучасної ситуації в Україні.

2. Забезпечити економічні, правові, організаційні умови та гарантії для життя, самореалізації неповнолітніх, визначити їх права та соціальний статус у суспільстві.

3. Активізувати інтерес державних орга­нів і громадськості до соціально педагогічних проблем дітей та підлітків.

4. Створити систему роботи з профілак­тики антигромадських виявів у дитячому та підлітковому середовищі, соціального захисту неповнолітніх у нових соціально-політичних та економічних умовах розвитку держави.

Виділення категорії девіантних дітей

Психологу часто приходиться мати справу з дітьми, що значно відрізняються (зі знаком мінус) від інших -дітей. Прохання до психолога «якось впливати» на того чи іншого проблемного учня одна з найбільш частих з боку  вчителів і батьків. При цьому в категорію проблемних попадають самі різні учні: невстигаючі, недисципліновані, діти з різного роду нервовими і психічними розладами, підлітки, що стоять на обліку в комісіях зі справ неповнолітніх, нарешті, просто діти з так званих неблагополучних сімей. Це робить дуже складною проблему вибору адекватних методів психологічної і педагогічної роботи з такими учнями.

 У даний час у психології немає єдиного розуміння дитина з девіантною поведінкою, єдиного підходу до діагностики і корекції такої поведінки й особистісного розвитку. Кожний з наявних підходів має свої сильні і слабкі сторони, і вибір того чи іншого у практичній роботі залежить від багатьох обставин: характеристика професійної підготовки психолога, його теоретичних поглядів, методичної оснащеності.

Робота соціального педагога і практичного психолога як відповідь на запит. У якості першого підходу виділяємо такий, при якому соціальний педагог (психолог) відповідає на розділений соціальний запит педагога у відношенні того чи іншого проблемного учня. У цьому випадку діагноз “проблемний” поставлений учневі педагогами, працівниками інспекцій по справам неповнолітніх, медиками. Задача соціального педагога діагностувати причини труднощів і знайти відповідні методи корекції.

Як варто відноситися до запиту? Перше питання, на яке повинен відповісти соціальний педагог або психолог.

Існують два принципово різних відношення до запиту .відповідно, дві різних стратегії роботи.

Першою можливою стратегією є неспецифічне реагування на запит. Вона може бути реалізована двома способами.

По-перше, у відповідь на запит (але поза залежністю від його змісту) застосовується батарея психодиагностичних методів у вигляді деякого стандартного набору. У тій чи іншій формі цей спосіб використовується багатьма практичними психологами, тому що дозволяє, поряд з видимими труднощами, виділити деякі приховані дефекти особистісного розвитку дитини. Основна мета такий діагностичний робота - створення загальної картини рівня психічного розвитку школяра і з цієї позиції проведення верифікації, а можливо, і реінтерпретації запиту. Результати такої багатобічної і докладної діагностики дають можливість намітити шляхи корекційної і розвиваючої роботи з важкою дитиною, як для самого психолога, так і для батьків, учителів. Описаний спосіб, поряд з очевидними його гідностями, має і визначені недоліки. Насамперед він дуже громіздкий, вимагає значного часу, через що його реалізація виявляється не завжди можливою. Причому стомлюваність і тимчасові витрати тут проблеми не тільки психолога, але і проблемного учня, що теж утомлюється, відмовляється брати участь в обстеженні, а якщо і не відмовляється, то часто навіть непомітно для себе переходить на чисто формальне виконання завдань. Практика показує, що особливі труднощі викликають вербальні методики. Крім того, як би повно не була використовувана психологом батарея тестів, вона завжди буде недостатньої для цілісної характеристики особистості. По-друге, способом неспецифічного реагування на запит виступає тип психологічної роботи, що зазвичай в психологічної науці і практиці відомий американський психолог К. Роджерс . З його погляду, для роботи з «важким», чи, по його термінології, проблемним, дитиною зміст запиту, так само як  і розуміння причин труднощів, не має вирішального значення. Важливо створити такі умови, що сприяли б розвитку особистості дитини в цілому і змусили б його відмовитися від наявних у нього негативних форм поводження, установок, і створити нові.

Стратегія, протилежна неспецифічному реагуванню на запит, припускає підбор діагностичних процедур у строгій відповідності з отриманим запитом.

 Психологічні критерії виділення дітей з девіантною поведінкою.

Робота з проблемними дітьми у відповідь на запит не вичерпує можливих підходів до цієї проблеми. Достатньо розповсюдженим є і такий підхід, при якому психолог не орієнтується на запити, а виявляє різні категорії дітей з девіантною поведінкою  своїми власними критеріями.

 Англійські психологи виділяють дві групи “важких” дітей:

1. Діти з так званими “соціалізованими формами” анти суспільної поведінки, для яких характерні емоційні розлади і які легко пристосовуються до соціальних норм всередині тих анти суспільних груп друзів або родичів, до яких вони належать.

2. Діти з несоціалізованою антисуспільною агресивною поведінкою, які, як правило, знаходяться в дуже поганих відношеннях з іншими дітьми і зі своїми сім’ями і мають значні емоційні розлади які проявляються в негативізмі, агресивності, зухвалості і помсті.                                                       

П.Скотт, уточнюючи дану класифікацію, показав, що категорію соціалізованих важких підлітків складають дві групи дітей: діти, що не засвоїли ніякої системи норм поводження, і діти, що засвоїли антигромадські норми . Кожна з виділених груп важких дітей вимагає спеціального підходу. Відзначимо при цьому, що соціалізовані важкі підлітки практично не мають потребу в психологічній роботі, а вимагають активного педагогічного, виховного впливу, у той час як представники другої категорії чуттєві насамперед до власне психологічної корекції.

У роботі практичних психологів нашої країни добре зарекомендував себе підхід до підлітків з девіантною поведінкою, заснований на виділенні різних категорій так званих «акцентуацій характеру».