ПОНЯТТЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Правопорушення – це винна поведінка
право дієздатної особи, яка суперечить приписам норм права, завдає шкоди іншим
особам і тягне за собою юридичну відповідальність.
Ознаки
правопорушення:
1.
Поведінка людини, виражена в дії або бездіяльності. Протиправна дія
являє собою активну поведінку особи, що заподіює шкоду суспільним
відносинам, які охороняються правом. Бездіяльність являє собою нездійснення
особою таких дій, що вона за певними причинами повинна була і могла здійснити в
даних конкретних умовах.
2.
Суспільна шкідливість протиправного діяння: протиправним є
діяння, що завдає шкоди громадянам, державі, суспільству.
3.
Протиправність діяння – порушення певних
норм права.
4.
Винність поведінки суб’єкта права.
5.
Карність протиправного діяння.
ВИДИ ПРАВОПОРУШЕНЬ
Проступок – різновид
правопорушення, що характеризується меншим ступенем суспільної небезпеки в
порівнянні зі злочином.
Види
проступків
1.
Цивільні проступки – це
правопорушення, що чиняться в сфері майнових і певних немайнових відносин.
2.
Дисциплінарні проступки – порушення
навчальної або трудової дисципліни.
3.
Адміністративні проступки – правопорушення,
що посягають на суспільні відносини, пов’язані з державним управлінням.
4.
Конституційні – нанесення шкоди
основам конституційного ладу, конституційним правам і свободам громадян і т.д.
Злочин –найбільш небезпечний
вид правопорушення – це суспільно небезпечне правопорушення, за яке в законі
передбачене кримінальне покарання.
ЗЛОЧИН – передбачене
кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що
посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи,
власність, особистість, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи
громадян, а так само інше діяння, що посягає на правопорядок, і передбачене
кримінальним законом.
СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
Співучасть у
злочині визнається навмисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні
навмисного злочину.
Співучасники
злочину:
1.
виконавець – особа, що безпосередньо вчинила злочин;
2.
організатор – особа, що організувала вчинення злочину
або керувала його вчиненням;
3.
підбурювач – особа, що схилила до вчинення злочину;
4.
підсобник – особа, що сприяла вчиненню злочину радами,
вказівками, наданням засобів, а також особам, що заздалегідь обіцяла сховати
злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети,
здобуті злочинним шляхом.
ПОНЯТТЯ ПОКАРАННЯ
Покарання
– це захід примушення, який застосовується від імені держави за вироком суду до
особи, визнаної винною у вчиненні злочину, що укладається в передбаченому
законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.
Стаття
51 Кримінального кодексу визначає такі види покарання:
1.
штраф
2.
позбавлення військового, спеціального звання, рангу,
чину або кваліфікаційного класу;
3.
позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю;
4.
громадські роботи;
5.
виправні роботи;
6.
службові обмеження для військовослужбовців;
7.
конфіскація майна;
8.
арешт;
9.
обмеження волі;
10.
тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців;
11.
позбавлення волі на певний строк;
12.
довічне позбавлення волі.
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття
22 розкриває особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
Кримінальній
відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16
років.
Особи,
що вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності
лише за:
1.
умисне вбивство;
2.
посягання на життя державного чи громадського діяча,
працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді,
народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із
здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю,
пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави;
3.
умисне тяжке тілесне ушкодження;
4.
умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;
5.
диверсію;
6.
бандитизм;
7.
терористичний акт;
8.
захоплення заручника;
9.
зґвалтування;
10.
насильницьке задоволення статевої пристрасті
неприродним способом;
11.
крадіжку;
12.
грабіж;
13.
розбій;
14.
вимагання;
15.
умисне знищення або пошкодження майна;
16.
пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів;
17.
угон або захоплення залізничного рухомого складу,
повітряного, морського чи річкового судна;
18.
незаконне заволодіння транспортним засобом;
Профілактика конфліктів - це їх попередження.
Мета профілактики конфліктів - створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.
Попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його. Профілактика конфліктів, поза сумнівом, важлива, вона вимагає менших витрат сил, засобів і часу і попереджає навіть ті мінімальні деструктивні наслідки, які має будь-який конструктивно дозволений конфлікт.
Діяльність по попередженню конфліктів можуть здійснювати самі учні і вчителі, керівник ліцею та соціально-психологічна служба. Робота може проводитися по чотирьох основних напрямах:
· створення об'єктивних умов, що перешкоджають виникненню і деструктивному розвитку передконфліктних ситуацій (доброзичливе, тепле, дбайливе, уважне відношення до своїх підопічних з боку викладачів, особистий приклад педагогів і батьків). Дана модель працюватиме, якщо робота буде збудована як з педагогами, так і з батьками.
· оптимізація організаційно-управлінських умов роботи ліцею. Справедливий і явний розподіл матеріальних і духовних благ серед викладачів і учнів. Не скупитися на похвали, схвалення, винагороди, заохочення у вигляді грамот і премій.
· усунення соціальне - психологічних причин виникнення конфліктів. На даному етапі можна розробити правила, процедури вирішення яких-небудь спірних питань.
· блокування особових причин виникнення конфліктів. Зразкова тематика тренінгів, циклів класних годин, методичних об'єднань вчителів: «Тренінг спілкування», «Всі кольори, окрім чорного», «Я очима інших», «Я і ми», «Чужий серед своїх» і так далі
Профілактика більшості видів конфліктів в загальноосвітній школі повинна вестися одночасно по всіх напрямах.
Декілька правил, які можна використовувати в роботі як з дітьми, так і з дорослими:
Приділяйте увагу немовним свідоцтвам того, що слова часто розходяться з думками і відчуттями. Виносьте це протиріччя на відкрите обговорення.
Стежте за тим, аби у вас або у іншої людини не було прихованих помилкових припущень або установок. Обговорюйте їх відкрито, так, щоб помилки можна було виправити.
Прагніть робити спілкування відкритим. Дипломатично говоріть про те, що думаєте або відчуваєте.
Запитайте самого себе, відповідає сказане вашим дійсним бажанням, потребам або відчуттям? Якщо не відповідає, то ваші інтереси можуть залишитися незадоволеними.
Не залишайте неясностей. Втлумачуйте те, що ви маєте на увазі. Якщо ви не упевнені, що ваше повідомлення зрозуміле, попросіть конфліктуючу сторону повторити те, що ви сказали, аби переконатися в точності сприйняття. Якщо ж ви не можете щось зрозуміти з першого разу, не заперечуйте цього. Визнаючи, що ви чогось не зрозуміли, ви зберігаєте гідність і доводите самому собі свою чесність і бажання все робити правильно із самого початку
Навчіться слухати іншого. Для цього дотримуйтеся наступного: слухати із співчуттям; зосередитися на предметі розмови; відноситися до того, хто говорить шанобливо; слухати уважно, не роблячи оцінок; висловлювати думку про почуте. Аби показати людині, що його дійсно слухають; відзначте те, що ви не зрозуміли або в чому не упевнені; використовуйте для підтримки розмови немовні засоби (посміхайтеся, кивайте головою, дивіться в очі).
Таким чином, попередження конфліктів є одним з найважливіших завдань педагогічного колективу школи, попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його.
Підводячи підсумки теоретичного дослідження по обгрунтуванню необхідності роботи по профілактиці конфліктів в школі, можна зробити наступні висновки:
- специфіка конфліктів між школярами визначається віковою психологією, тому необхідно проводити діагностичні обстеження підлітків для виявлення тих або інших особових особливостей і будувати психопрофілактичну роботу, спираючись на результати діагностики.
- міжособові і міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи - труднощі в навчанні, замкнутість, втрата мотивації, фрустрація і так далі
- профілактика більшості видів конфліктів в загальноосвітній школі повинна вестися одночасно по всіх напрямах.
- створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.
Немає коментарів:
Дописати коментар